Особливості навчання

Проблема ще в тому, що в нас діє купа вузів, які невідомо кого і на яких підставах готують:( Відповідно — і рівень знань, і організація навчального процесу — всьо «на ліцо». Тому раджу усім вступати до перевірених ВНЗ, наприклад, ЧНУ. Де ти вчишся і знаєш, що точно матимеш диплом, а не, що твій вуз можуть в будь-який момент закрити і куди діватись потім — невідомо.

Наприклад, філіал Одеської юракадемії є навіть у Варні, Болгарія.

І гнів паде на мою голову. В одній із дискусій із представниками освіти і науки (групкою студентів і викладачів) мав необережність сказати — Я не в захопленні від міністра Табачника, але деякі його задуми мають раціональне зерно… Дискусія з магічною швидкістю перетворилась не те що у суперечку, а звинувачення останнього у всіх смертних гріхах і «толерантний» осуд мене. Коли судді вгамувались, продовжив — Я проти такої незліченної кількості ВНЗ, починаючи від І і до ІV рівня акредитації, я проти заочного і дистанційного навчання в тому вигляді у якому воно є, я проти другої, третьої і ще якої освіти за рік-два. Але ж у Європі...- відновила сили одна із студенток. Ми не в Європі — відрізав і продовжив — ресурси потрібно спрямувати на покращення стану справ у державних і національних ВНЗ. Приватні, що себе добре зарекомендували розумно контролювати. Заочне навчання дещо видозмінити і ускладнити. Дистанційне навчання і «перекваліфікації», «другі верхні освіти», «доспеціалізації» і ін. заборонити, окрім специфічних випадків. (Якщо розписувати всі мої міркування то матеріал потягне не на одну сторінку) Закінчення моєї промови продовжилось мовчанням. В політику вам треба друже — промовив немолодий викладач — добру «кашу хочете заварити»… а звідки на ці всі реформи фінансування, як із тими хто втратить роботу, не здобуде бажаної освіти, залишиться обабіч… освітнього процесу? Перепрошую, в поважному віці часто не хочеться ніяких змін, ніякої боротьби — все добре так як є і здається що міняти нічого не потрібно. Ваше право так думати, ваше право — лікуватись у лікарів, які можуть прописати вагітній жінці ацетилсаліцилову кислоту і киплять від злості коли вказуєш їм, що вона ж протипоказана, отримувати консультацію у державного юриста, який не знає нових законів за 2012 рік і заокруглює очі коли ви вказуєте, що такі вже є у відкритому доступі в багатьох джерелах, водити дитину у садок до виховательки, яка з усіх методів виховання знає лише залякування і при серйозній розмові починає махати у вас перед обличчям червоним дипломом, звернутись до працівників МВС і отримати ставлення як до злочинця, хоч ви потерпілий, вірити, що про безпеку держави дбають освічені люди, яким складно відповісти на простеньке запитання — що таке безпека держави? Ваше право терпіти владу «висакоасвідчєних» людей і сподіватись що хтось прийде і щось змінить. Ваше право — випускати у світ «фахівців із купою червоних, синіх, зелених дипломів» і без жодного натяку на справжню освіту.

Варто відрізняти: навчання для диплому і навчання для знань, вмінь і навичок. Всі проблеми нашої освіти від того, що вона давно стала освітою для диплому. І все більше такою стає. Що стосується останнього року і формалізації освіти, то тут наш міністр просто незамінний. Такої кількості маразматичних паперів, як довелось написати за цей рік (які нікому не потрібні і які ніхто читати не буде), не писала за всі попередні разом узяті.
Якщо вашому хлопцеві треба диплом, нехай тішиться, що можна так легко його взяти. Якщо треба знання, нехай попросить якогось інженера-практика попрацювати з ним місяць-два. І дешевше, і дієвіше.

а може варто ходити, питати, читати оголошеня?