не захищаю університет. просто хочу показати, що ті, хто працюють над сайтом, не вирішують самі, про що їм писати. маємо вказівку, чи хоча б дозвіл- ставимо новину. якщо на сайті немає офіційної позиції ВУЗу — це мовчить універ, а не паршиві журналісти відвертають увагу від важливих державних питань до студреспубліки.
Політика ні при чому. Йдеться про українську мову. Можна прийти на мітинг, але взяти до рук не партійного прапора, а жовто-блакитний стяг.
А коли керівництво ВУЗу не оголошує ніякої позиції, то й на сайті, відповідно, нічого не з'явиться.
розумію Вашу позицію, але розміщувати інформацію на сайті університету довільно ми не маємо права.Зверху ж ніяких заяв не було, тож чекаємо завтрашнього мітингу під ОДА.
Пане Роман, можу Вса запевнити: ви ніц не втратили, не переглянувши рекламу ПР. Адже їхнє пАкращення можна побачити на вулицях нашого міста, яке нарешті засвітилося вогнями, після темних часів правління помаранчевих.
Вікторіє, Ви дуже наївна. Таким жінкам живеться непогано, бо ж усиновлені дітки, дають їй будинок і чималий місячний дохід. А що до того, чи зможе вонв їх виростити -судячи з поведінки цієї пані(я теж бачила шоу) виростила вона лише перших двох, а тепер вони допомагають вирощувати решту. Вона ж виконує функцію наглядача.
знаєте, пане Олег, я не хотіла показати ветеранів, як Ви висловилися, в якості вимираючих тварин. Я лише поділилась спогадом з дитинства і порівняла його із сьогоденням. Кожен зрозумів це по-своєму. А щодо допомоги ветеранам, то як же їм допомагаєте Ви? Так, всі згадують про них раз в рік, і це гірко. А скільки разів згадуєте Ви про них? Що робите, аби їх почули? Як сприяєте їм? Можливо Ви також лишень раз в рік пишете гнівні пости про потребу не слів, а дій?
пане Олег, я не говорила що нема кому гордитися. хотіла показати, що треба шанувати ветеранів, поки вони живі. треба приходити на мітинги, бо з кожним роком їх лиш меншає. а коли не залишиться жодного ветерана ВВВ, будемо вшановувати день пам'яті за загиблими.
розумні слова, які сказав сьогодні один з учасників козацького куреня: я безмежно поважаю ветеранів і всіх тих, хто віддав життя в бою. але немає ніякої перемоги, бо яка може бути перемога, коли загинули 60 млн. людей?? є день пам'яті і вшанування миру. шкода, що Україна цього ще не зрозуміла.
ще кілька слів про керманичів: за наказом ректора студентів інязу зранку не впускають в аудиторії. ті, хто приїжджає на пари раніше, змушені мерзнути на вулиці або тулитися в темних коридорах. аудиторії ж відчиняють за кілька хвилин до дзвінка.
чесно кажучи, коли заходиш у храм, то любові не відчуваєш точно. перше, що кидається на тебе -осудливі погляди «ревних християн». або не там стоїш, або не так хрестишся, чи навіть неправильно молишся.
пригадалося, як одна знайома знімала відео для стб, на якусь сльозливу передачу про нещасну, покинуту коханим вагітну юнку… однак юнка свого нещастя не розуміла, а оскільки канал вимагав романтики, журналіст змушена була буквально надиктовувати дівчині текст… що ж поробиш-політика каналу)
знаєте, Наталю, я не буду вважати татом людину, яка мене не має за свою доньку, і прямо мені про це каже. Неетично вимагати аліментів? Я повторюю, за вдіяне треба відповідати, а не втікати. Не важливо, про що йдеться: чи ти зробив дитину, чи глиняний глечик. так, не маю почуттів. Але і я їх не отримувала, а давати без обміну постійно неможливо!
А з приводу батьківської любові хочу сказати, що ВИ З ЦІЄЮ ЛЮДИНОЮ НЕ ЖИЛИ, і не треба мені тут розповідати, про налагодження стосунків.
Максиме, дякую за співчуття, але, повірте, воно зайве. я ніколи не вважала цього чоловіка татом. І я не шкодую про це. Для мене він не був важливим і потрібним. Все необхідне я отримувала від мами:))
А коли керівництво ВУЗу не оголошує ніякої позиції, то й на сайті, відповідно, нічого не з'явиться.
А з приводу батьківської любові хочу сказати, що ВИ З ЦІЄЮ ЛЮДИНОЮ НЕ ЖИЛИ, і не треба мені тут розповідати, про налагодження стосунків.